Губенко Володимир Миколайович

01.01.1983 — 22.12.2025

Народився та виріс у місті Луганськ у родині голови сільської ради.

У 2016 році переїхав до України — країни, яку обрав серцем і яку до останнього подиху вважав своєю Батьківщиною.

Володимир був людиною великої душі — щирий, добрий, справедливий та відкритий до людей.

Його поважали друзі, цінували побратими, любила родина. Він міг підтримати, допомогти та залишав після себе тепло, яке неможливо забути.

Був різностороннім і працьовитим чоловіком.

Мав спортивний розряд та звання кандидата в майстри спорту з кінного спорту, працював на ливарному заводі, здобув кваліфікацію токаря.

Коли Україна потребувала захисту, Володимир без вагань став до її оборони.

Спочатку воював у складі підрозділу «Вовки Да Вінчі», згодом — у 1-му окремому штурмовому полку імені Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

Служив чесно, мужньо та віддано, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.

2 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України поблизу Куп’янська-Вузлового, у селищі Сеньківка Харківської області, Володимир отримав тяжкі поранення.

Після тривалої боротьби за життя помер у військовому шпиталі міста Дніпро від отриманих поранень.

За мужність, самопожертву та відданість Україні був нагороджений відзнаками та знаками пошани, серед яких — відзнака пошани міста Павлоград «За заслуги перед громадою» та нагорода за тяжке поранення, отримане під час виконання бойового завдання.

Його справу продовжив син — також доброволець, як символ незламності родини, любові до України та сили батьківського прикладу.

Світла пам’ять Герою.

Він назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів і всіх, хто мав честь знати його.

Герої не вмирають.