Попович Ярослав Іванович на псевдо "ЯРИЙ" народився 6 березня 1988 року. Більшість свого життя прожив на Закарпатті, у селі Концово Ужгородського району.

Проходив строкову службу в Криму, а у 2015 році добровольцем став на захист України у складі 93-ї ОМБ "Холодний Яр". Брав участь у бойових діях на Луганщині та Донеччині.

Саме на війні, під Сєвєродонецьком, Ярослав зустрів свою майбутню дружину, Марину. Це була вчителька із Краматорська, яка не уявляла свого життя без волонтерства. Підтримка війська, опіка над безпритульними тваринками - це було важливою частиною життя Марини.

Після демобілізації Ярослав зробив пропозицію коханій. У 2017 році закохані повінчалися та одружилися. Донька Марини, Віра, називала Ярослава татом. А її старший брат Богданбачив в Ярославові надійного друга та порадника. Щасливе подружжя оселилося у Краматорську, та разом з активістами пара дбала про безпритульних тваринок, плели маскувальні сітки, шукали можливості бути дотичними до підтримки війська. Син Марини, Богдан, свідомо у 2021 році вступив до лав ЗСУ та боронив нашу країну.

З приходом повномасштабного Ярослав перевіз дружину з донькою до свого рідного села, на Закарпаття. Згодом переїхали і батьки Марини. Ярослав, маючи бронь та хворого батька із ІІ групою інвалідності, вирішив повернутись на фронт та добровільно обрав вступити до лав Національної Гвардії. Згодом і брат Марини доєднався до ЗСУ. Ця сім'я стала прикладом для багатьох. Саме Ярослав став мотиватором, який задавав стимул та прагнення захищати Батьківщину.За час своєї служби, ЯРИЙ мав нагороди за сумлінне виконання службових обов'язків. Був нагороджений відзнакою президента України "ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ".

19 березня 2025 року під час бойового завдання на Покровському напрямку, в с.Удачне ЯРИЙ героїчно загинув. Мужній воїн повернувся додому на щиті, проте він назавжди в строю! Назавжди присутній! Його кохана дружина слідує життєвому кредо свого чоловіка: "Тримайся, бо за тебе тримаються інші!" Марина не лишає волонтерство. Окрім основної роботи, дружина Ярого продовжує бути дотичною, систематично підтримує побратимів чоловіка.

1 жовтня 2025 на День захисників та захисниць у м.Ужгород Ярослава Поповича було нагороджено орденом "ОТЦЯ АВГУСТИНА ВОЛОШИНА" за особисту мужність та героїзм (посмертно).

18 грудня 2025 в Закарпатській обласній державній адміністрації відповідно до Указу Президента України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові посмертно було нагороджено Ярослава Поповича орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ ступеня. Державну нагороду передали дружині Героя.

Крім того, Ярослав Попович отримав спільну відзнаку ОВА та обласної ради – нагрудний знак «Честь і доблесть Закарпаття» –на жаль, посмертно.

Хтось, щоби не бути дотичним до захисту країни та не підтримувати українське військо каже:"Моя хата з краю, тому нічого не знаю". А ЯРИЙ жив за принципом:"Якщо моя хата з краю, то я першим ворога зустрічаю!" ЯРИЙ був і є прикладом для наслідування. Він приклад мужності та героїзму, самовідданості та жертовності.

У рідному селі, у школі, де навчався Ярослав Попович, було встановлено пам'ятну дошку Герою.

Волонтери З Краматорська розробили РЕБ та дали йому назву на честь воїна - "ЯРИЙ".

Вічна та світла пам'ять тобі, Герою! Дякуємо за захист!