Про Героя
- Дата народження30 квітня 1988 р.
- Дата мобілізації2 лютого 2022 р.
- Дата загибелі18 квітня 2023 р.
- Вік ГерояНазавжди 34 р.
- Місце службиНаціональна гвардія України
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Мудрій Юрій Вікторович народився 30 квітня 1988 року в м. Кропивницький.
Навчався в ЗОШ №26 м. Кропивницький. Закінчив Кіровоградський Національний технічний університет за спеціальністю інженер-механік по переробці і збереження сільськогосподарської продукції.
З 2010-2011 проходив військову службу в Зробройних Силах України в генеральному штабі збройних сил в м. Київ. З 2011по 2021 займав керівні посади, а саме: директор з виробництва ТОВ «Куцовський елеватор ЗСП» , керівник віділлуочистки та зберігання зернової продукції ТОВ «Агро- регіон Козилець», директор «ЗнамянськогоХПП».
В 2022 році після повномасштабного вторгнення не зміг сидіти склавши руки і пішов служити в Національну Гвардію в м. Кропивницький. В березні 2023 року перевівся в Славянську бойову частину стрільцем-санітаром. 18 квітня 2023 року загинув під час артилерійського обстрілу виконуючи бойове завдання поблизу с. Кузьміне Луганської області.Йому було 34 роки. Зі слів рідного брата Ярослава Мудрія : «Його побратими розповідали, вони йшли на позиції де були поранені хлопці, йшли піхотою і стався обстріл. Юрія контузило, але він був у свідомості ще деякий час, після другого обстрілу він отримав травму хребта несумісною з життям».
У Юрія залишились батьки, дружина та сини 10 років та 1 рік, та рідний брат. Наймолодший син так і не побачив батька, сина назвали в його честь Юрієм.
Посмертно нагороджений нагрудною відзнакою Президента України, орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
Зі слів дружини: «Мій янгол був сміливою і відважною людиною, він був справжнім чоловіком, моїм щитом.
Памятаю слова 25 лютого 2022 року: «Оксана, я йду! І це не обговорюється»
Пішов до ЗСУ спочатку, там взяли його номер сказали передзвонять, через 2 дні пішов до тероборони та ж ситуація, потім він чекав дзвінка, коли чекав допомагав хлопцям на блок постах (возив їм дрова, пісок в мішках, копав траншеї з ними) і в березні він пішов до НГУ. Він по життю завжди допомагав людям, в будь-який час. Він мав багато друзів. Я пишаюсь що маю сина від такого чоловіка!
Зі слів друзів: « Якщо треба була якась допомога він завжди допомагав, якщо щось зробити то це робилось, він такий пробивний хлопець був. Полюбляв шумні компанії, гарно відпочити, але ж і гарно працював.»


