ГО «УКРАЇНСЬКИЙ ШТАБ МІЖНАРОДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»

Андрій
Іванов

ІСПАНЕЦЬ
22 лист. 2025 р.
candle
Image

Андрій
Іванов

ІСПАНЕЦЬ
22 лист. 2025 р.
candle
Image

Андрій
Іванов

ІСПАНЕЦЬ
22 лист. 2025 р.
candle
Image

Про Героя

  • Дата народження25 листопада 1979 р.
  • Дата мобілізації1 вересня 2014 р.
  • Дата загибелі22 листопада 2025 р.
  • Вік ГерояНазавжди 45 р.
  • Місце служби92 ОШБр, старший сержант-командир міномета

11 років війни на «нулі» - це шлях, який під силу лише людині зі сталі!

АНДРІЙ ІВАНОВ був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Народився у селищі Золочів Харківської області, випускник місцевої гімназії №1, спортсмен, колишній прикордонник та працівник ВСП «Полтавський ЦМКР» АТ «Укрзалізниця».

1 вересня 2014 року він свідомо залишив мирне життя та добровільно став на захист територіальної цілісності України. З того дня фактично понад 11 років безперервно перебував у бойових діях.

Його бойовий шлях охоплює найгарячіші напрямки війни: Донеччину та Луганщину під час АТО/ООС (Щастя, Станиця Луганська, Трьохізбенка, Сватове), оборону рідного Харкова у лютому 2022 року, звільнення Балаклії та Куп’янська під час Харківського контрнаступу, бої за Бахмут та Часів Яр, оборону Покровського напрямку, участь у стратегічній Курській операції 2024–2025 років…(це лише частина населених пунктів, їх значно більше, і всі вони підтверджені документально).

За роки служби бойові заслуги Андрія були відзначені численними державними та відомчими нагородами, зокрема:

Орден «За мужність» III ступеня (2022 р.);

Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» (2023 р.);

Медаль «Захиснику Вітчизни» (2020 р.);

Нагрудні знаки та відзнаки Міністерства оборони України «Знак пошани» (2017 р.),

«За зразкову службу» (2022 р.);

Відзнака Міністра оборони України «10 років сумлінної служби» (2024 р.);

Відзнака командира 92-ї ОШБр. «Честь і доблесть» ІІ ступеня (2024 р.);

Медаль «Івана Сірка» за доблесть, честь і славу (2019 р.);

Медаль «100 років 92-й ОМБр» (2018 р.);

Нагрудний знак «Учасника АТО» (2015 р.);

Одного разу Андрій сказав: «Я роблю все, що можу, щоб ця війна не передалася нашим дітям».

Свій останній бій Андрій прийняв 25 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Новий Донбас на Покровському напрямку.

Навіть після отриманих важких поранень він протягом наступного місяця боровся за життя в реанімації лікарні ім. Мечникова, демонструючи виняткову силу духу та незламну волю.

22 листопада 2025 року, за три дні до свого 46-річчя, його серце зупинилося.

Без батька залишилися син і донька, для яких він був цілим світом і головним захисником!

Дописи про Героя (1)

І
Ірина Іванова, дружина
6 квітня 2026 р.

Поруч з Андрієм я завжди почувалася захищеною, нічого не боялася — знала, що він сильний і завжди мене врятує.Він був асом своєї справи. Він умів усе: і смачно готувати, і розсмішити.

З ним було добре жити…

Найкращий чоловік. Назавжди мій Герой 🤍

Запалити свічку