Старий Олексій Дмитрович народився 18 серпня 1984 року в місті Запоріжжя. Він зростав у звичайній українській родині, де з дитинства вчили поваги, працьовитості та відповідальності. Олексій був щирим, добрим і справедливим. Завжди підтримував рідних, допомагав близьким, не залишався осторонь чужої біди.
Попри те, що мав «бронь», у березні 2024 року Олексій добровільно прийняв рішення стати до лав Збройних Сил України. Це був його свідомий вибір — захищати свою країну, свою родину, своє місто. Він не шукав виправдань і не ховався за обставинами. Він став воїном. Службу проходив у складі 110-ї окремої механізованої бригади, 115 батальйону, 1 мінометного взводу мінометної батареї. Мав звання старшого солдата. На передовій проявив себе як мужній, витриманий та професійний військовослужбовець. Виконував бойові завдання на Куп’янському та Донецькому напрямках — у найгарячіших точках фронту.
23 січня 2025 року Олексій Старий під час виконання бойового завдання поблизу села Новопіль Волноваського району Донецької області позиції підрозділу були атаковані керованою авіаційною бомбою. Унаслідок ворожого удару Олексій загинув, залишившись вірним військовій присязі та українському народові до останнього подиху.
