Народився Тарас Миколайович Коврик 29 липня 1988 року у Глибокій. У сім років пішов до школи. Бігав коридорами, сміявся, інколи тікав із друзями з уроків. Але саме в цих стінах він навчився дружити, мріяти й захищати тих, хто слабший. Опісля вступив до Чернівецького кооперативного технікуму за спеціальністю «менеджмент». Відслужив в армії, а відтак пішов працювати в поліцію. Отримав звання офіцера. 2014 рік розрізав життя навпіл – у країну прийшла війна.
Тарас Коврик долучився до ЗСУ, виконував бойові завдання у зоні АТО. Удома на нього в цей час чекала вагітна дружина. Після демобілізації повернувся у поліцію. У квітні 2022 року разом із колегами з інших областей виконував завдання із розмінування Ірпеня, Бучі, Гостомеля. «Тарас бачив спалену техніку росіян на вулицях сіл і міст… Братські могили просто у дворах. Понівечені тіла цивільних на дорогах…Дітей, які залишилися сиротами… Усе це жахіття війни він пропустив крізь себе і дуже важко його переніс.
Загинув 34-річний захисник 18 лютого 2023 року. Разом із побратимами він потрапив під мінометний обстріл та отримав важке поранення. Два місяці Тараса Коврика вважали зниклим безвісти.
