Євгеній Мелечинський

26 травня 1979 р.
Народився

Мелечинський Євгеній Павлович (позивний Койот) народився 26. 05. 1979 р. у звичайній працьовитій родині Павла та Єви Мелечинських. З ранніх літ виховувався в доброті та любові. У вересні 1985 р. перші життєві кроки зробив у 1 – му класі початкової школи на Гуті, а в 5 –й клас перейшов в загальноосвітню школу I – III ст. с. Кам'яниця, де отримав свідоцтво про неповну середню освіту (рік закінення 1994). Професію автослюсара здобув в Ужгородському профтехучилищі N 16. Чоловіку це дуже подобалось, він вже тоді мав “золоті руки”. В 1997 р. навички керування авто отримав в Ужгородській АШ ТСОУ ( автомобільна школа товариство сприяння обороні України). Потім навчався в ДСАФ, де отримав водійські права категорії А, В, С. Того ж року восени Женю призвали на строкову службу, проходив він її у Національній Гвардії України в Одесі. Додому повернувся зі званням сержант.

26 травня 1979 р.
26 лютого 2022 р.
26 лютого 2022 р.
Був мобілізований

Й у перші дні вторгнення Євгеній сказав, що йде боронити свою родину, щоби окупанти не прийшли сюди. Звісно всі ми переживали і плакали, а діти нічого не розуміючи тулялись до мене. Щоб підтримати чоловіка, рідний брат вирішує, що теж приєднається до служби у війську. Спочатку хлопці несли службу на військоматі Служба охорони м. Ужгород. Коли постало питання: « Хлопці, хто готовий поїхати на передову?» Женя перший без вагань вийшов з строю, а хлопці за ним. Пройшли навчання на полігоні, що в с. Оріховиця, ну а потім вже служба під білоруським кордоном на Житомирщині (Малин, Коростень). Служив у 128 – мій ОГШБ (окрема гірсько – штурмова бригада), 2 – го стрілецького батальйону старшим сержантом, заступником командира взводу та командиром відділення.

16 жовтня 2022 р.
Загинув

16 жовтня 2022 року під час бойового завдання на Херсонщині, н. п. Нова Кам'янка, рятуючи побратима Євгеній Мелечинський віддав своє життя. Наскільки мені відомо, стався артилерійський обстріл, було багато поранених. Медики не встигали надавати всім допомогу. Неподалік чоловіка лежав поранений побратим, і Женя не вагаючись, маючи біля себе аптечку – побіг йому на допомогу. Це мій Женя ! , він завжди біг на допомогу, оскільки був відповідальним за хлопців і не тільки. Було чутно другий «вихід», вороги поцілили з танку. Женя, отримавши травми несумісні з життям, впав на землю з тими бинтами…

16 жовтня 2022 р.