Яценко Олександр Дмитрович, народився 07 жовтня 1980 року у селі Велика Глумча Ємільчинського району Житомирської області у сім'ї робітників. У 1986 році почав навчання у школі смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області. Після Чорнобильської катастрофи його родина приймає рішення переїхати до Харківської області, тому Олександр продовжив навчання у Вільшанській загальноосвітній школі Дворічанського району Харківської області, яку він і закінчив у 1998 році.
З початку російсько-української війни у 2014 році Олександр добровільно пішов захищати Україну. Вдома залишилася сім'я, на той час молодшому синові було лише 2 роки. У 2017 році він отримав перше серйозне поранення, після якого потрапив до військового госпіталю, і вже згодом мав нагоду повернутися до цивільного життя. Повернувся тихо, без гучних слів, розпочавши працю в цеху підприємства. Проте, вже у 2018 році знову став на захист Батьківщини. У 2019 році отримав поранення гомілки, після якого на деяку годину опинився у інвалідному кріслі. Була тривала реабілітація. Завдяки професіоналізму медичних працівників Харківського військового шпиталю Олександр знову почав ходити. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Олександр Яценко, як і більшість українців, знову став на захист України, сім'ї, земляків, усіх українців, хоч вже мав статус «Інвалід війни».
Яценко Олександр Дмитрович загинув 20 липня 2025 року у бою під Вовчанськом, у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. На момент загибелі Олександр Яценко перебував на посаді головного сержанта 123 окремого батальйону 113 бригади, мав звання майстер-сержант.
