Юрій
Криниченко

Юрій Криниченко

05.06.1982-18.10.2023

Криниченко Юрій Генадійович (позивний Лютий) народився 5 червня 1982 року в м. Івано-Франківську. Навчався в ЗШ № 23 в класі з поглибленим вивченням англійської мови. Юрко мав дуже добрі музичні дані, закінчив музичну студію по класу кларнета при Івано- Франківському музичному училищі ім. Дениса Січинського. Дуже любив спорт - займався плаванням, боксом, був чудовим і безстрашним сноубордистом.

Був дуже кмітливим, допитливим, товариським і веселим хлопцем, мав багато друзів і в класі і на вулиці, вдома завжди було гамірно. Ще з 5-го класу Юрко захопився виготовленням виробів з дерева, а оскільки завжди любив малювати, після закінчення школи вступив до Прикарпатського педагогічного університету за спеціальністю декоративно-прикладне мистецтво. Мав золоті руки, виготовляв художні вироби з дерева і з металу. На 3-му курсі був на стажуванні в США, де мав можливість вдосконалити вільне володіння англійською.

Юрко завжди не терпів брехні і зла, захищав слабших, а патріотизм і активну громадянську позицію формував в сім’ї, розмовляючи з дідусем Володимиром, який пройшов непростий шлях в Повстанській Армії.

З перших днів Революції Гідності 2004 року Юра з товаришем виїхав до Києва на Майдан, жив у наметовому містечку до останнього дня - малював плакати, писав лозунги і на все життя пройнявся тим духом Свободи, який зробив родиною всіх, хто у визначальні для України дні повстав проти московського ярма. Натхненний подіями, написав Гімн Майдану, запис якого вдалося здійснити завдяки музикантам чудового етногурту ,,Петровичі “. В тривожний час другого Майдану також був у Києві.

Юрко закінчив курси підготовки екіпажів міжнародних круїзних кораблів, після яких успішно працював на посаді адміністратора, був визнаний одним з кращих. Він побачив увесь світ -Норвегію і Швецію, Канаду і Аляску, Бразилію і Чилі, Іспанію і Мексику, Домінікану і Багами, бачив українську полярну станцію ім. Академіка Вернадського і займався підводним плаванням на Великому Бар’єрному рифі в Австралії. Але завжди, повертаючись додому, Юра говорив, виходячи на галявину перед Івано-Франківським озером: ,, Мамо, такої краси як у нас нема ніде. Заробляти можна в світі, а жити треба вдома.”

Коли розпочалось вторгнення росії в Україну, Юрій відразу записався в тероборону, деякий час був у Київському ТРО, а 15 березня 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Після навчання в Яворівському таборі був рядовим розвідроти 36 Бригади Морської піхоти,(36 ОБрМП, вч А2802). Це була важлива і важка чоловіча робота, Юра не любив говорити про ,,виходи”, як він їх називав - це були нічні пробирання на лінію фронту, коли наші хлопці-розвідники в повній тиші і темряві проходили по 12-15 кілометрів, витягаючи з-під обстрілів поранених і загиблих воїнів, а потім лікували стерті до крові ноги, хоча взуття замовляливласним коштом в інтернеті найкраще і найдорожче. Найдовше воював під Авдіївкою, Покровськом, Кринками; в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях.

Після навчання в Одеській Військовій Академії Юрій отримав звання молодшого лейтенанта і прийняв посаду командира взводу десантно-штурмової роти 36 ОБрМП.

Є відео, де Юрій з хлопцями 05.08.2023 року вертаються в частину щасливі після боїв на так званій ,,лінії суровікіна”. 10 жовтня Юра склав екзамен на блакитний ,,штормовий берет”. 17 жовтня останній раз подзвонив додому мамі, сказав: ,,Збираюся на вихід.” А 18 жовтня о 10 ранку Юрко отримав осколкове поранення в живіт, під бронежилет. Він з усіх сил тримався за життя, останній раз подзвонив в частину о 20.00. Витягнути його не вдалося. Юрій ,,Лютий” загинув під час визволення лівого берега Дніпра в Кринках Херсонської області. Нагороджений медаллю ,,За хоробрість в бою”, ,,За честь і звитягу'', Орденом ,,За мужність” 3 ступеня, відзнакою «Почесний громадянин міста».